Літня практикa у таборах

ФУФ УДПУ

Вожатий… Це професія, якої не навчать у жодному ВНЗ, тому що це радше покликання, стан душі. Вожатий завжди поруч з дітьми; вожатий – духовний наставник дітей, що формує  їх світогляд і характер; вожатий – це і суворий вихователь, і, в деяких ситуаціях, мама і тато; вожатий – це і дорослий, і дитина одночасно.

Не так важливо, скільки часу ти зможеш працювати вожатим і неважливо, чим ти будеш займатися у своєму житті надалі, тому що вожатий – це професія, навички якої стануть у пригоді в будь-якому віці і за будь-якого соціального статусу. Ця професія змушує нас залишатися дітьми, жити з широко розплющеними очима, відкритим серцем і мрійливою душею!

Цього року нашим третьокурсникам пощастило побувати у ролі вожатого під час літньої практики у таборах. Студентки поділилися враженнями про своє вожатське літо.

Кричфалушій Мирослава, студентка 41 групи:

«У мене з дитинства була мрія: побачити море, почути шум хвиль, крики чайок, що літають над морським простором, просто посидіти на березі і помріяти про щось безкінечне.

ФУФ УДПУ

Так ось саме цього літа моя мрія здійснилася. Закінчивши третій курс свого навчання, я мала пройти практику в ЛОТ, і я вирішила втілити в життя ті цілі, які поставила перед собою, ще в шкільні роки. Я поїхала в ролі вожатої в м. Скадовськ, Херсонської обл., у дитячий лікувально-оздоровчий табір «Сузір’я Таврії», який знаходиться прямо на березі моря. Здійснилась мрія, але разом з цим я отримала багатогранний досвід роботи з дітьми та колективом, я проводила різні види роботи в таборі, ставила разом зі своїми колегами безліч виступів та концертів, пробувала себе в ролі сценариста та ведучої. Я провела в цьому чудовому місці майже 2 місяці. Завдяки дітям, які мене оточували, я почала інакше дивитися на світ, навіть на деякий час відчула себе дитиною, згадала, якою була сама в дитячі роки. Зрозуміла, якою нелегкою є професія, яку я обрала для себе, і скільки зусиль вона потребує.

ФУФ УДПУ

Це літо принесло мені масу задоволення та позитивних вражень. Табір, у якому я багато чого зрозуміла, залишиться назавжди у моєму серці, спогади про нього викликатимуть тільки усмішку на обличчі і залишатимуть якийсь дивний смуток за колишніми днями в душі».

Бабій Вікторія, студентка 43 групи:

«Це літо запам’ятається яскравими враженнями, які створювали наші дітки. Так, саме наші! Вони стали рідними, ми намагались дарувати їм якомога більше тепла. Прекрасний колектив дарував нам підтримку, яка була важлива для нас – початківців».

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ

Сучко Наталія, студентка 31 групи:

«Якби можна було повернути час назад, то я провела б усе літо у дитячому культурно-оздоровчому таборі «Пролісок».

ФУФ УДПУ

На жаль, моя невпевненість у власних силах збивала мене, і я пропрацювала вожатою лише дві зміни. Насправді бути вожатим – це не лише педагогічна практика чи робота, а, насамперед, покликання душі і серця.

ФУФ УДПУ

Діти – це те, що робить наший світ наповненим щирістю і добротою. Також потрібно зауважити, що кожна праця залежить від колективу. Особисто я взяла для себе безліч емоцій, позитиву, досвіду завдяки нашому Пролісковому колективу».

ФУФ УДПУ

Орленко Вікторія, студентка 42 групи:

«Моє найкраще літо розпочалось з того, що я поїхала на практику у Дитячий лікувально-оздоровчий комплекс «Сузір’я Таврії». Працювала я там на посаді старшої вожатої. Моя робота полягала в організації роботи вожатих, у підготовці культурно-масових заходів, у веденні документації. І хочу сказати, що це дуже захоплююче!

ФУФ УДПУ

Я відпрацювала 4 зміни, хоча збиралася їхати лише на одну. Звичайно, бувало все: і страх, і сльози, і туга за рідною домівкою, і болюче прощання зі своїми загонами в кінці кожної зміни, і адаптація до нових дітей, але робота у таборі – це неповторні емоції, нові друзі, досвід, необхідний кожному вчителеві. Я з гордістю і радістю можу назвати це літо найкращим».

ФУФ УДПУ

Моє найкраще літо – прощавай…

Скінчилось ти, ще тільки-но почавшись.

Не хочу я казать тобі: «прощай».

Помовчимо, просто за руки взявшись.

Спитаєш ти, чи буду сумувати,

Я ж відвернусь і очі опущу.

Хіба доречно про таке питати?

Душею я тебе не відпущу.

Спитаю, чи побачимося знову.

Ти скажеш: «Земля кругла, ти чекай…».

З очей впаде сльоза, й скажу я в напівтону:

«Моє найкраще літо, прощавай…».

                            Орленко Вікторія

ФУФ УДПУ

На перший погляд здається, що із закінченням практики в університеті ти прощаєшся назавжди з вожатською роботою, проте це зовсім не так!

Большакова Ірина, студентка 54 групи:

«Цього року я провела своє третє вожатське літо… Вперше я стала вожатою після другого курсу з власного бажання, оскільки не уявляла свого літа без табору (з третього класу і до одинадцятого відпочивала 12 разів у різних таборах і санаторіях). Стартом «вожатської кар’єри» став ДЛОТ «Сузір’я Таврії», де працювала дві зміни з найменшими дітками. Далі два моїх найкращих літа (8 табірних змін) пройшло в Міжнародному дитячому центрі «Артек».

ФУФ УДПУ

Пощастило попрацювати з дітьми різного віку і соціального статусу. Саме тут я отримала безцінний досвід і найщиріші емоції, які дарували діти. Коли працюєш з підлітками, намагаєшся поділитися своїми знаннями, уміннями, талантом; ти не жалкуєш для свого загону ні сил, ні емоцій, ні часу. Існує одне велике бажання – подарувати дітям свято, казку, зробити цей 21 день незабутнім. А найбільшою винагородою вважаєш не гроші, а дитячі усмішки щодня і сльози, коли проводжаєш їх додому.

ФУФ УДПУ

Спочатку було важко, доводилось боротися з невпевненістю, але після першої зміни все це зникло, а з’явилося бажання продовжувати працювати, вигадувати щось нове, постійно дивувати і зацікавлювати.

ФУФ УДПУ

Робота вожатою в «Артеці» цього року була під великим сумнівом, оскільки потрібно було вступати на 5 курс і, головне, через політичну ситуацію, але бажання і, як кажуть вожаті, «синдром табору» зробили своє. Працювати довелося під чужим прапором, але з рідним, жовто-блакитним, в серці. Це і було єдиною різницею, порівняно з минулим роком.

ФУФ УДПУ

Цьогоріч пощастило працювати на профільному загоні «Підводних археологів», що було дуже пізнавально і цікаво.

ФУФ УДПУ

Основою для успішної роботи у таборі є абсолютна співпраця напарників на кожному загоні. Попри те, що моїми колегами були люди із кардинально протилежними політичними поглядами, нам завжди вдавалося розуміти, допомагати і підтримувати одне одного. І саме за рішенням своїх колег я отримала почесне звання «Гордість «Артеку», за що дуже їм вдячна.

ФУФ УДПУ

Для мене робота в таборі – це можливість пізнати щось нове, розвинути свій педагогічний талант, реалізувати творчі задуми, відпочити душею і отримати заряд позитивних емоцій на цілий рік».

ФУФ УДПУ

Робота з дітьми – це завжди радість. Хоч багато хто каже, що ця праця невдячна, варто спробувати її пізнати!