Поєднання літератури і школи у житті й творчості Степана Павленка

ФУФ УДПУ

(Із засідання науково-методичного центру

художньо-педагогічної творчості імені С. Павленка)

 З нагоди днів науки науково-методичним центром художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка було проведено засідання на тему «Література та Школа в житті і творчості Степана Павленка».

Викладачі, студенти й учителі зібралися поговорити на тему, яка є дуже важливою для філологів. Література і Школа. Як це поєднується і має поєднуватись в одній особі – особі вчителя-словесника? Попри те, що, на перший погляд, вона стосується тільки однієї постаті – постаті, іменем якої названо цю аудиторію. Звичайного сільського вчителя, який, крім того, що перевіряв зошити, писав конспекти, полов бур’яни й збирав колорадських жуків на городі, – був автором численних художніх, методичних, літературознавчих публікацій.

ФУФ УДПУ

Своєрідним вступним акордом стало виконання народним аматорським ансамблем «Софія» пісні на слова Степана Павленка «Пісня ночі» (керівник ансамблю й автор мелодії В. В. Семенчук).

ФУФ УДПУ

Тепле слово про Степана Онисимовича як про свого колегу мовила завкафедри української літератури, українознавства та методики їх викладання Н. П. Сивачук, яка, до речі, є головним ініціатором створення Центру.

ФУФ УДПУ

Гарно відгукнулася про свого колишнього вчителя викладач української мови й літератури Уманської міської гімназії Т. М. Бутулінська. Потім вона запропонувала увазі присутніх декламування вірша Степана Павленка «Одвічний діалог» – у зворушливому виконанні школярів гімназії.

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ

З цікавістю сприйняли присутні й виступи обох онучок Степана Павленка: Оля Музиченко поділилася своєю науковою розвідкою про дідуся, а шестикласниця Оксана Музиченко розповіла напам’ять дідусевий віршик «Кульбаба і кульвнучка».

ФУФ УДПУ

Студентка 5 курсу факультету української філології Ольга Смерецька виступила зі своїм дослідженням на тему: «Ідеал Учителя в збірці Степана Павленка“Вічність така коротка”».

ФУФ УДПУ

Учениця Степана Павленка, нині – викладач української літератури, українознавства та методики їх викладання Н. І. Зарудняк розкрила деякі риси характеру й педагогічні секрети свого улюбленого вчителя. А її син, семикласник Віктор Заленський чудово заспівав під гітару Павленкову «Баладу про українську мову».

ФУФ УДПУ

Атмосфера була щемка й тепла. Усі сиділи, як заворожені, тамуючи на очах сльози.

Досвід наступних днів переконав, що захід був немарним: дехто зі студентів цікавився, де можна почитати збірку «Вічність така коротка», дехто вдячно згадував почуті пісні й поезії, а ще дехто цитував почуті рядки напам’ять. Починаючи з жартівливого Павленкового вірша: «Колись я светром був, скількох спідничок звабив. А ким тепер я став? – Ганчіркою у швабри!», – і завершуючи вже класичними його рядками:

Коли  мене відчай згинав у підкову,

Колив вже здавалось, що ні, сил немає, —

Іменник за руку взяв дієслово,

І я прочитав, що ЖИТТЯ – ТРИВАЄ.