«І слово, і голос»

 «Вмерти не страшно, – писав Степан Павленко, – страшно умерти і прорости з могили не вишнею, не барвінком, а будяками».

Цієї ранньої осені в студентській затишній аудиторії пам’ять про нього проросла піснею.

ФУФ УДПУ

Віктор Заленський у супроводі гітари виконав пісні на вірші Ст. Павленка «Сонце і вітер», «Балада про українську пісню». Друга – могла б сьогодні брати  участь у конкурсах на кращу патріотичну пісню. За словами Віктора, текст абсолютно вільно лягає на баладний мотив. «Сонце і вітер» – теж надзвичайно мелодійний твір, «його можна зіграти будь-яким блотним боєм».

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ

Студенти 32, 34 груп разом із Зарудняк Н. І. розглядали вірші Степана Павленка як тексти для сучасної естради. Зокрема, «Жовтень трави вкутує туманами», «В дитячому колі – яка ж ти вродлива!..», «Шукаю хлопчика. В картатій сорочині», «Вчитель мову веде неквапливо», «Школо, школо, дитинство, розквітле, мов лілія» були б прекрасними піснями до Дня учителя. А «Сонце і вітер» узагалі сприймається як гімн учительській суті. Чи ж не про кожного це справжнього вчителя: «Мене сонце поранило. В грудях моїх // В самім серці осколок сонця // Відтоді став я теплішим до всіх // І світлішим став. І – не сон це»?  І чи ці слова не про кожного вчителя: «Я неспокій навік покохав»?

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ

Твори Степана Павленка додали у палітру осіннього дня теплих кольорів. Не випадково ж студентів дуже зацікавило питання про те, де можна придбати книжку «Вічність така коротка». Зрозуміло: кому ж завадить у домівці осколок сонця?

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ