«Поетичний Олімп» підкорено

Талановита студентка 21 групи факультету української філології Інна Брайлян  здобула перемогу у конкурсі молодих літераторів «Поетичний Олімп», організований поетичним клубом «Бійці мистецтва», який діє при бібліотеці нашого університету. Серед 10 учасників конкурсу, які представляли різні факультети університету, Інна зайняла почесне І місце.

ФУФ УДПУ

Переможниця поділилася з читачами сайту своїми враженнями:  «На мою думку, усі учасники конкурсу – цікаві і творчі особистості, яких об’єднала любов до поезії і до рідного слова. Вірші конкурсантів відзначалися глибиною змісту, сюжетністю, образністю, емоційністю, щирістю та душевною теплотою авторів.

ФУФ УДПУ

У першому турі конкурсу я декламувала вірш про нелегку долю захисників нашої Батьківщини, який розпочинався словами: «Матусю, скажи мені, благаю, чому татусь не повернувся в дім?».

У другому турі конкурсанти демонстрували заздалегідь змонтоване відео за мотивами своїх віршів. Для цього етапу конкурсу я обрала вірш під назвою «Сон».

Не обійшлося, звичайно, без імпровізації: нам надали можливість проявити свої творчі здібності у написанні поезій експромтом. Але найбільшою несподіванкою для всіх були батли між переможцями конкурсу, які організували для того, щоб визначитись із місцями учасників.

ФУФ УДПУ

ФУФ УДПУ

Вечір поезії подарував море позитивних емоцій і вражень. Висловлюю слова вдячності організаторам та учасникам заходу».

Викладачі та студенти факультету вітають Інну Брайлян із перемогою у конкурсі і бажають подальших творчих досягнень.

Матусю, скажи мені, благаю, 
Чому татусь не повернувся в дім…
Чому щоночі ти ридаєш,
І промовляєш “він живий”…
Маленька донечка не знала,
Що її татко на війні,
Тому що мама не сказала,
Щоб вберегти дитя своє.

А то дівча все розуміло,
В країні хаос, бій за мир.
А він нарік себе солдатом,
Взяв зброю і пішов у бій.
Уже як місяць він не пише,
Не вишле вісточку якусь,
Що він живий, все слава Богу..
Та ні, не пише він чомусь.
Лунає стукіт, повернувся!
Біжить дружина до дверей,

А на порозі – домовина,
І чоловік лежить у ній…
Лежить Герой, що прагнув МИРу…
Плач посивілої вдови…
Це все неправда, я не вірю!
Він не помер, він ще живий!