Про наболіле (Вісті з чергового засідання літоб’єднання імені Миколи Бажана)

Нове домашнє завдання було просте і складне водночас. “Про наболіле”, тобто – про війну й політичні події в Україні. Хоч і було обумовлено, що, оскільки тема надзвичайно делікатна й існує ризик “забалакати” її порожніми пафосними словами, то можна просто написати про будь-які речі, які “болять”.

Але, як на дивно, юні автори не побоялися взятися за найскладніше, і вийшло це в них справді душевно, щиро і нестандартно.

Так, Віка Капуловська розчулила присутніх болючим віршем про кохання й війну.

Цю ж тему розвинула й Настя Кириленко, але вже у прозовій формі, у своєму чудовому есе.

Сміливим есеєм про політичну ситуацію в Україні й погляд на неї з Європи порадував Влад Шукайло.

Гострою політичною сатирою поділилися В’ячеслав Буян та Софія Терлецька.

Як завжди, гарними поезіями вразила присутніх Наталя Кучеренко.

Заторкувалися, звісно, й інші теми: першого кохання (С.Терлецька), просто кохання (В. Буян). Вероніка Вишинська шокувала присутніх несподіваним поглядом на жертовність, порівнявши “жертовну” жінку з годувальницею яблуневих плодожерок. Віка Архіпова поділилася милою поезією, а Женя Адаменко й Аліна Демиденко – “наболілим” гумором про студентський ранок.

Гарячі дискусії викликали чергові вірші, зачитані Каріною Дробот, які знову “випадково” були знайдені в гуглі за минулі роки й під іншими прізвищами. Але, на жаль, Каріна, здається, так і не зрозуміла різниці між творчими запозиченнями й примітивним плагіатом.

 Завершити все-таки хотілося б уже згаданим прекрасним віршем Віки Капуловської, який має відчеканений ритм, наче солдатський крок, і який варто зацитувати повністю:

Студентка. Боєць. АТО і любов.

– Чекаєш мене? – запитав раптом знов.

– Ну звісно, чекаю, навіщо питать?

(Чекаю солдата, хоч важко чекать)

Між парами втуплююсь в свій телефон,

В чеканні дзвіночка забула про сон.

Як тільки почую ще й вірш про любов

ДівчИни й атовця, згадаю я знов

Що ти там, в окопі, а я тут сиджу,

Думками надії по світу ходжу.

Слова «Усе добре» – це свято в душі,

Радію тому, що живий в тій глуші…

Студентка. Боєць. АТО і любов.

– Чекаєш мене? – запитав раптом знов.

– Ну звісно, чекаю, хоч в серці болить!..

Не можу терпіти війну і цю мить!..