07.12.2015
Друк Друк

Майстер-клас «Театр Слова»

Той факт, що сучасний випускник вищої педагогічної школи повинен у повній мірі володіти мовними і мовленнєвими засобами, вже ні в кого не викликає сумніву. А особливо, якщо це – майбутній учитель-філолог. Нині надзвичайно популярним в освітніх колах є афоризм, що «вітчизняна освіта потребує не випускників з дипломами, а фахівців з дипломами», акцентуючи таким чином увагу на якості освітніх послуг. Формування комунікативної (а особливо – комунікативно-мовленнєвої) компетенції майбутнього фахівця – справа не з легких. Досить тривалий час (особливо за СРСР) вища освіта обмежувалася наданням мовних знань, а навички ефективного мовлення, мистецтва публічного виступу були привілеєм верхівки. Звичайній людині, як вважалося, це не було потрібним, адже за неї все вирішувала партія й вожді. Тотальне «ми» заперечувало існування окремо взятого «я». Нині ж, в умовах переходу України до капіталістичного устрою, проблема конкурентоспроможності цього «я» загострилася. Майбутній фахівець повинен навчитися не лише відповідати, а й говорити за себе. А педагог-словесник – ще й бути майстром «красного слова»…

Вирішуючи проблему риторичної освіти майбутніх педагогів-словесників, викладачі кафедри української літератури та українознавства забезпечили викладання дисциплін риторичного циклу («Практикум з виразного читання», «Педагогічна риторика», «Академічна риторика») на факультеті української філології. Рішенням вченої ради університету, Інституту філології та суспільствознавства, факультету української філології означені дисципліни було введено до навчального плану, відтак здобуття студентами-філологами риторичної освіти набув систематичного і обов’язкового характеру. Передбачено також можливість продовження, поглиблення цього процесу в позанавчальний час (насамперед через діяльність наукової лабораторії «Театр Слова», початком якої було створення, за ініціативи професора Наталії Сивачук, однойменного майстер-класу в 1998 р.). Студенти-члени наукової лабораторії беруть участь у створенні і реалізації сценаріїв літературних вечорів, свят; виступають у ролі ведучих і декламаторів на концертах, фестивалях, творчих змаганнях. Так, наприклад, ще у 2002 році в обласному конкурсі читців-декламаторів, присвяченому пам’яті Т.Г.Шевченка (м. Черкаси), 1-е місце посів студент тоді ще філологічного факультету Остапчук Володимир (нині – один із найпопулярніших ведучих на відомому українському телеканалі «ТЕТ»), 2-е місце – Паюк Ольга, 3-є – Махиня Наталія. Усі вони були вихованцями талановитого педагога-оратора – канд. пед. наук Бондаренка Г.Л..

Майстер-клас “Театр Слова” УДПУМайстер-клас “Театр Слова” УДПУМайстер-клас “Театр Слова” УДПУ

У 2009 р. на аналогічному конкурсі студентки факультету української філології, вихованці «Театру Слова» Чухрій Алла і Чумак Наталія здобули відповідно 2-е і 3-є призові місця, а у 2010-му студентка Михайлюк Вікторія на тому ж таки конкурсі посіла 3-є місце (керівник – старший викладач кафедри української літератури та українознавства Снігур І. М.).

Так, у центрі інтересів учасників наукової лабораторії «Театр Слова» – спільна потреба – реалізувати свій творчий потенціал, прилучитися до етичних цінностей, закладених у мистецтві слова.

Метою діяльності наукової лабораторії «Театр Слова» є формування комунікативно-мовленнєвої компетенції майбутнього вчителя-філолога як необхідної складової його професійної компетентності, виховання національносвідомої мовної та мовленнєво-риторичної особистості майбутнього педагога-словесника, сприяння його усвідомленню себе як представника інтелігенції – еліти нації.

Досягнення визначеної мети передбачає реалізацію таких завдань:

  • вироблення у студентів стійкої мотивації в оволодінні мистецтвом красномовства;
  • формування вмінь і навичок комунікативно доцільно користуватися засобами мови в різних ситуаціях спілкування;
  • розвиток інтелектуально-креативних здібностей студентів, їх прагнення до творчого осягнення вершин української культури й мистецтва слова;
  • виховання потреби, занурюючись у світ українського слова, безперервно вдосконалювати власне мовлення;
  • вироблення у майбутніх педагогів-словесників індивідуального ораторського стилю, адже риторичні знання і вміння сприяють становленню людини як цінної для суспільства особистості, успішному її входженню в соціум, професійному зростанню, гармонізації особистісного, професійного й суспільного діалогу.

Результатом участі студента-філолога в роботі наукової лабораторії «Театр Слова» є його вміння:

  • екстраполювати основні закони ораторського мистецтва на педагогічну практику вчителя;
  • аналізувати текст для майбутнього читання поетапно і з точки зору запропонованих видів аналізу;
  • визначати виконавське надзавдання, зокрема і з опорою на ідейно-художній зміст твору;
  • характеризувати логіко-емоційну образність тексту для виразного читання (правильно визначати мовні такти, логічний наголос, паузи, обирати темп читання, визначати мелодику і т.д.);
  • розписувати партитуру тексту;
  • логічно правильно, точно і емоційно передавати думки автора, відповідно до змісту, умов комунікації і адресата, прагнучи при цьому виявляти творче ставлення, власне бачення і розуміння підтексту;
  • доцільно використовувати позамовні засоби спілкування (пози, жести, міміку);
  • вибирати тему промови, аналізувати її, збирати і систематизувати матеріал із даної проблеми;
  • на основі спостережень і аналізу бази даних створювати «портрет аудиторії»;
  • аналізувати і вибирати професійно значимий мовленнєвий жанр, що відповідає конкретній педагогічній ситуації та створювати максимально ефективну композицію промови;
  • володіти полемічним мистецтвом (диспут, полеміка, дискусія);
  • вести розгорнутий монолог, ефективну бесіду з фахової проблематики;
  • вирішувати комунікативні і мовленнєві завдання в конкретній ситуації спілкування.

Відтак, студента-філолога ми бачимо як повноцінну мовну особистість, здатну до нормативної мовленнєвої поведінки. Остання передбачає наявність вмінь адекватно висловлюватися і адекватно сприймати сказане чи прочитане. Фахівець, а особливо – вчитель, повинен мати уяву про комунікативні наміри учасника мовленнєвої ситуації і способи мовного вираження його задуму, а також знати специфіку використання мовних одиниць в усному і писемному мовленні. Він повинен уміти не просто розповідати чи відповідати на питання, а переконувати, вести за собою, врешті – мати потенціал для того, щоб стати взірцем для своїх майбутніх учнів…