Поділитися новиною
допоки українські жінки писатимуть писанки.
(Народна мудрість)
У стінах науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» (керівник – кандидат педагогічних наук, професор Сивачук Наталія Петрівна) відбулося чергове відкрите засідання студентського фольклорного наукового товариства імені Хрисанфа Ящуржинського, присвячене традиційному писанкарству історичної Уманщини.
Студенти-українознавці мали гарну нагоду зустрітися з майстринями-писанкарями Світланою Бас та Галиною Поліщук із смт Маньківка.
Світлана Бас представила виставку із 150 писанок, які вона розписала впродовж п’яти років. Майстриня декламувала власні вірші, зазначивши, що подихом до їх написання є саме писанкарство. Навіть у кулінарії мисткиня втілила своє захоплення – Великодній торт, який презентувала учасникам майстер-класу.
У ході зустрічі викладачі та студенти дізналися від Світлани Бас про зміст закодованих символів, пізнали регіональні особливості писанкового розпису та вчилися розписувати писанки, використовуючи традиційні орнаменти історичної Уманщини.
За словами майстрині, раніше для писанок відбирали переважно яйця «первісток» (курей, які щойно почали нестися). Писали їх в окремій кімнаті, біля відкритого вогню. Передувала роботі щира молитва: писанкарка мала бути чистою і душею, і тілом. Воду для розведення фарб брали з криниці до схід сонця. Звідси і сильний енергетичний заряд писанки. У давнину писанки писали цілу весну, тепер − лише три дні перед Пасхою.
Під час творчої співпраці Світлана Бас поділилася секретами своєї майстерності. Кожен із присутніх розписав свою першу писанку, можливо, не таку витончену, як у майстрині, але по-своєму унікальну. Така робота принесла масу задоволення всім присутнім.
З особливим захоплення викладачі та студенти роздивлялися роботи Галини Поліщук. Майстриня вирізує з яєчної шкаралупи неперевершені ажурні шедеври – це техніка різьблення, у процесі якої шкаралупа просвічується, показує цікаві образи. Жінка розповіла, що різьба по яєчній шкаралупі – явище сучасне і потребує спеціального технічного оснащення. Для роботи Галина Поліщук використовує курячі, страусині, качині, гусячі і перепелині яйця.
Зустріч із майстринями закарбувала в студентів-українознавців знання, уміння та навички з образотворчого фольклору Великодньої обрядовості Уманщини, стала весняним пробудженням у молоді генетично закодованих творчих здібностей до народного мистецтва.
Більше фото тут
" data-title="Писанковий сяйвоцвіт Уманщини">Писанковий сяйвоцвіт Уманщини
Наш народ буде доти процвітати,
допоки українські жінки писатимуть писанки.
(Народна мудрість)
У стінах науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» (керівник – кандидат педагогічних наук, професор Сивачук Наталія Петрівна) відбулося чергове відкрите засідання студентського фольклорного наукового товариства імені Хрисанфа Ящуржинського, присвячене традиційному писанкарству історичної Уманщини.
Студенти-українознавці мали гарну нагоду зустрітися з майстринями-писанкарями Світланою Бас та Галиною Поліщук із смт Маньківка.
Світлана Бас представила виставку із 150 писанок, які вона розписала впродовж п’яти років. Майстриня декламувала власні вірші, зазначивши, що подихом до їх написання є саме писанкарство. Навіть у кулінарії мисткиня втілила своє захоплення – Великодній торт, який презентувала учасникам майстер-класу.
У ході зустрічі викладачі та студенти дізналися від Світлани Бас про зміст закодованих символів, пізнали регіональні особливості писанкового розпису та вчилися розписувати писанки, використовуючи традиційні орнаменти історичної Уманщини.
За словами майстрині, раніше для писанок відбирали переважно яйця «первісток» (курей, які щойно почали нестися). Писали їх в окремій кімнаті, біля відкритого вогню. Передувала роботі щира молитва: писанкарка мала бути чистою і душею, і тілом. Воду для розведення фарб брали з криниці до схід сонця. Звідси і сильний енергетичний заряд писанки. У давнину писанки писали цілу весну, тепер − лише три дні перед Пасхою.
Під час творчої співпраці Світлана Бас поділилася секретами своєї майстерності. Кожен із присутніх розписав свою першу писанку, можливо, не таку витончену, як у майстрині, але по-своєму унікальну. Така робота принесла масу задоволення всім присутнім.
З особливим захоплення викладачі та студенти роздивлялися роботи Галини Поліщук. Майстриня вирізує з яєчної шкаралупи неперевершені ажурні шедеври – це техніка різьблення, у процесі якої шкаралупа просвічується, показує цікаві образи. Жінка розповіла, що різьба по яєчній шкаралупі – явище сучасне і потребує спеціального технічного оснащення. Для роботи Галина Поліщук використовує курячі, страусині, качині, гусячі і перепелині яйця.
Зустріч із майстринями закарбувала в студентів-українознавців знання, уміння та навички з образотворчого фольклору Великодньої обрядовості Уманщини, стала весняним пробудженням у молоді генетично закодованих творчих здібностей до народного мистецтва.
Більше фото тут
Переглядів 129
